Сьогодні весь педагогічний колектив нашого ліцею долучився до написання Радіодиктанту національної єдності «Лист, який не закінчується». Ми відклали звичні справи, щоб зосередитися на кожному слові, кожній інтонації, кожному розділовому знаку, а наші учні писали диктант удома. Кожен долучився по-своєму, та всі ми стали частиною великої події, яка нагадує: єдність не завжди означає бути поруч фізично. Іноді достатньо разом слухати, відчувати й писати однією мовою.Адже українська мова – це лист, який залишили нам попередні покоління. У ньому наша пам’ять, культура, досвід, любов і прагнення до свободи. Сьогодні ми дописуємо його власними словами, щоденними вчинками, уроками, розмовами з дітьми. А завтра цей лист продовжать вони уже своїм почерком, своїми думками, своїми мріями.
Справжня єдність народжується не лише у великих подіях. Вона живе в щоденній праці, у словах підтримки, у книжці, прочитаній уголос, у дитячому зошиті, у нашому свідомому виборі говорити, навчати й творити українською.
Поки звучить українське слово триває наш спільний лист. Поки ми передаємо його дітям – триває наша історія. І в ній ще так багато слів, які нам належить написати разом.
