24 лютого… День, що розірвав тишу ранку вибухами. Київ пам’ятає той світанок…І вже 12 років життя України розділене на «до» і «після»: зі сиренами, вибухами, темрявою вікон, холодом, страхом та напруженим очікуванням «Відбій повітряної тривоги»….
Учні нашого ліцею свій біль, своє життя та надію промовисто зобразили у своїх малюнках. У цих роботах їхні будні: тривоги, укриття, онлайн-уроки, темні вечори без електрики, реалії життя, які стали вже звичними. Ці малюнки щемлять до болю. Бо в них дитинство, яке війна намагається зламати, пережитий страх, що змусив дітей подорослішати раніше часу. У них втома, страх і водночас неймовірна внутрішня стійкість. Попри все діти залишаються вірними навчанню: у коридорах, в укриттях, при світлі ліхтарів… Бо знання — це їхня тиха, вперта боротьба за майбутнє. Малюнки вже надіслані до Франції та будуть представлені на виставці в Université Toulouse - Jean Jaurès, щоб розповісти іноземній студентській молоді правду про сьогодення України та популяризувати нашу історію й культуру.
24 лютого — це біль і пам’ять. Це вдячність кожному хто став на захист України і віра в те, що після найтемнішої ночі обов’язково настане світанок 
